Фотоекскурсія маршрутом "Козача гора"

Щоб піднятись на славетну Козачу гору, спочатку треба приїхати до села Коропове Зміївського району Харківської області. Рухайтесь до центра села - це через кількасот метрів від повороту ліворуч біля вивіски "Карнавал-ресорт" (відомий 4-зірковий отель).

Останній відрізок шляху перед підйомом на Козачку починається біля єдиного магазину в с. Коропове, поряд з яким знаходиться популярний туристичний об'єкт — залишки Миколаївського храму Свято-Миколаївського Зміївського козачого монасти­ря. Це одна з найвідоміших археологічних та історичних пам'яток Зміївського району.

 

Від храмових руїн ми рухаємось далі по дорозі, і вже за невеликим поворотом бачимо цікаву садибу з розташованим перед нею хрестом. Тут дорога розділяється на 2 напрями: праворуч повернеш — до обеліску партизанам потрапиш, і далі до гео­логічної пам'ятки — урочища Провалля, ліворуч — до Козачої гори, ну а якщо прямо — то потрапите в гості до господаря цієї самої етно-садиби. Ми прямуємо ліворуч.

Рухаємось деякий час вузькою асфальтованою дорогою, поступово спускаю­чись донизу, ближче до Дінця. Зрештою, зовсім скоро ми знову потрапляємо на пере­тин доріг, серед яких нам треба обрати грунтівку, яка круто повертає праворуч і стелеться невеликим пустирем, в кінці якого починаються старі дерева

Власне, під цими деревами і знаходиться вхід на Козачу гору. З серпня 2012 року майданчик перед горою огороджений декоративним парканом, тут встановлені інформаційні щити і лави, можна ознайомитись з темами козаччини та історією створення “Гомільшанських лісів”. Тут же знаходиться схематична карта маршруту, яка дає змогу зорієнтуватись і не заблукати.

Декоративна арка, і починаються дерев'яні сходи нагору. Майже відразу ми звертає­мо увагу на туалет, що знаходиться на деякій відстані від сходів. І йдемо далі, оглядаючи околиці.

Сходи закінчуються, і ми помічаємо пам'ятник з металевою огорожею. Підходи­мо ближче, читаємо. Це пам'ятник Невідомому солдату. Як кажуть місцеві жителі, під плитою похований безіменний лейтенант Червоної армії, який загинув при визволенні села Коропове у 1943 році.

Нещодавно поряд з обеліском було встановлено столик з лавою — можна і від­почити, і пом'янути загиблих у страшній війні.

Йдемо далі, поступово підіймаючись в гору. У нас по дорозі бачимо ще один інформа­ційний щит козацько-побутової тематики. Поряд лава — ще один пункт, де можна перевести подих.

В 30 метрах за цією лавою знаходиться найкрутіша ділянка маршруту. А коли негода, і під ногами мокро і слизько, рухатись тут треба вкрай обережно. Високо не впадете, але забруднитись можна.

Подолавши крутий підйом, решту маршруту до самого оглядового майданчика рухаємось по рівному. Зустрічаємо по дорозі ще один інформаційний щит про мешканців лісу, там же можна відпочити і тіні на лаві.

Остання зупинка перед крутим схилом — це невелика кругла галявина, від якої в 3 боки йдуть стежки — одна, та що стелеться ліворуч, приведе вас через хвилину до найвідомішого в районі краєвиду, підете праворуч — вийдете до села Суха Гомільша, або ж повернетесь до Коропова. Ну а третьою дорогою ви прийшли.

Нині відвідувачі Козачої гори мають змогу зручно розташуватись на оглядовій платформі і насолоджуватись неповторними пейзажами з 70-метрової верхівки. Тут же представниками сучасного слобожанського козацтва у 2004 році встановлено поклонний хрест, в пам'ять про героїчну козацьку минувщину. Вже стало традицією двічі на рік проводити урочистості на Козачій горі, в яких приймають участь представники козацьких організацій різних регіонів України, а також гості з Росії та інших країн.

Деякі туристи використовують альтернативний шлях на гору - підіймаються від річки. Підйом дуже крутий, проте для здорової людини цілком реальний.

Знаменитий краєвид з верхівки Козачої гори

Ось як оцінили оглядовий майданчик невідомі відвідувачі

Екологічна стежка “Козача гора” продовжується далі від верхівки гори в зворот­ній бік, проходячи лісом до набитої грунтової дороги, яка ліворуч веде до доли­ни ріки Гомільша, а праворуч — обійде Козачу гору з тильної сторони і виведе вас до урочища “Провалля” та до так званого “Перехрестя 7 доріг”, до якого сходяться 7 доріг та стежок, частина з яких вже покинута.

На цьому перехресті треба триматись правого боку

Цифра "7" на вказівнику означає початок маршруту "Алано-болгарське городище"

Сині кола на деревах - це кольорове позначення маршруту. Синій колір - екостежка "Козача гора", червоний - екостежка "Коропівське городище", зелений - маршрут "Алано-болгарське городище".

Закритий маршрут не дозволяє заїзд на Козачу гору для транспорта

Дорога, що йде в ліс, виведе вас до долини річки Гомільша, а зрештою - до сіл Велика і Суха Гомільша, Нижній і Черкаський Бишкін

Перехрестя 7 доріг

Увійшовши в “Провалля”, ви потрапляєте в своєрідний тунель, стінки якого складаються з піскових та глинистих відкладень минулих геологічних епох, саме тому сюди полюбляють приїздити геологи, проводячи навчальні практики і наукові дослі­дження. А ще між високими стінками в оточенні нависаючих над дорогою дерев збері­гається особливий мікроклімат, більш вологий і прохолодний, ніж поряд в лісі.

Пройшовши урочище, бачимо будинки і паркани — це окраїни Коропового. Ви­ходимо на рівнину, помічаємо праворуч залишки радянського дитячого табору (ві­домого, як “табір Папи Карло”), а ліворуч знаходиться обеліск партизанської слави, біля якого періодично проводяться урочистості, пов'язані з пам'ятними подіями часів Другої світової війни, 1941-43 років.

Зупиняємось біля обеліска, тихо вшановуємо загиблих захисників Вітчизни. Робимо останні кроки на дорогу, обов’язково звертаємо увагу на інформаційні щити та застережливі знаки біля шлагбаума, і неспішно йдемо в село. Маршрут залишається позаду, попереду чекає дорога додому. Нехай вона буде щасливою для вас!

 

Текст и фото - Маслак Сергій

Як часто ви відвідуєте Національний парк "Гомільшанські ліси"?

Авторизация