Мальовничі місця

Б І Л Е   О З Е Р О

Це найбільше озеро на території національного парку - довжина 1122 м, ширина 297 метрів, площа поверхні понад 19 гектарів. Водойма надзвичайно мальовнича, що й приваблює сюди багато відпочиваючих. За легендою, назва походить від подій кінця 18 ст., коли козаки, що знайшли прихисток в Миколаївсько-Преображенському монастирі, намагались сховати свої величезні скарби від наступаючих імператорських військ, і скинули все срібло у воду. Неодноразово робились спроби відшукати монети, які, однак, успіху не мали. Проте дослідження харківських вчених в 20 ст. засвідчили, що в озері дійсно наявна підвищена концентрація срібла.

З М І Є В І   В А Л И

Змієві вали (гори) створюють неповторний колорит для Зміївщини. Найбільш відомі серед пасма гір, що протягнулись по правому березі р. Сіверський Дінець, Козача гора (з нею пов’язані легенди про трагічну долю козаків, що захищали Миколаївсько-Преображенський козачий монастир у 80-х роках 18 ст.), Монастирська (на ній розташувалась вже згадана обитель в 2-й пол. 17 ст., а потім була перенесена на нове місце, де й знаходяться дотепер залишки фундаментів зруйнованих цегляних храмів), Городищенська (на її верхів'ях та західних схилах розташована археологічна пам'ятка «Коропівське городище», на зворотньому боці, над рікою, розташовані геологічні оголення, що мають велике наукове значення).

К О З А Ч А   ГО Р А

З оповіддю про руйнування козацької обителі тісно пов'язана трагічна легенда про те, що переслідувані російськими військами озброєні мешканці монастиря воліли померти, але не потрапити в полон. Втікачі стрибали з крутого схилу сусідньої гори, куди вони начебто дістались підземним ходом, в ріку Сіверський Дінець. На згадку про міфічний подвиг гора отримала назву Козачої. Наразі це є одна з наймальовничиших місцин національного парку, обов'язковий пункт для відвідання гостями села Коропове.

Д У Б И - П А Т Р І А Р Х И

Діброви національного парку є одними з найстаріших на Лівобережній Україні. До наших часів збереглося біля 500 га лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 200-300-річні дуби та один з найстаріших дубів на території України, якому майже 600 років. Кілька таких дерев-патріархів можна побачити в с. Коропове, вони знаходяться під охороною держави, про що свідчать пам'ятні таблички та огорожа.

К О Р О П І В С Ь К Е   Г О Р О Д И Щ Е

Археологічний об'єкт складається з городища (розташоване на підвищенні на крутому березі Сіверського Дінця) та селища (знаходилось західніше). Перші поселенці на цій території з'явились в 7-5 ст. до. н.е. і відносились до представників городецької археологічної культури та землеробських племен, залежних від Скіфії. Тривалий період збезлюднення (приблизно з 3 ст. до. н.е. по 6 ст. н.е.) змінився заселенням сюди пеньківців, а потім – аланів, що прийшли на ці землі за наказом центральної влади Хазарського каганату. Саме алани звели потужні укріплення, залишки яких були нещодавно розкопані. Окремі фрагменти стін можна спостерігати і нині, якщо відвідати цю археологічну пам'ятку. Після відходу аланів в 2-й пол. 10 ст. сюди прийшли слов'яни (роменська культура), що проживали тут близько століття. З приходом половців територія теперішньої Зміївщини стала частиною так званого Дикого поля, і до нової хвилі заселення в 17 ст. була практично безлюдна. Але в цей період Коропівське городище вже остаточно занепало і зникло під нашаруваннями століть.

С У Х О Г О М І Л Ь Ш А Н С Ь К Е    Г О Р О Д И Щ Е

На високому мисі на околиці села Суха Гомільша розташований унікальний для Південно-Східної Європи археологічний комплекс («Кам'яне городище»). Основна частина будівель та укріплень зведена аланами у 8-10 ст., хоча перші фортифікації були збудовані, очевидно, скіфами. Дослідження аланського могильника, що існував тривалий період, дали можливість зробити висновок, що городище існувало досить обособлено, без наявності тісних зв'язків з іншими поселеннями; існував окрема соціальна група професійних воїнів, представників якої ховали зі зламаною зброєю. На даний момент городище частково розкопане, можна спостерігати окремі елементи старих укріплень.

Р У Ї Н И   К О З А Ч О Г О   М О Н А С Т И Р Я

На території села збереглись залишки фундаментів Преображенського (попередня назва – Миколаївський) козачого монастиря, заснованого орієнтовано в 1648 році. Обитель стала однією з найбільших в регіоні. За 140 років існування змінювала своє розташування та назву. Монастир впродовж 17-18 ст. неодноразово ставав прихистком волелюбних козаків та повстанців, за що неодноразово потрапляв в «чорний» список царської влади. Знищений 1786 (1788) року. Існують 2 версії цих подій: за відомою легендою, війська імператриці Катерини ІІ зруйнували обитель та розігнали його бунтівних мешканців у відповідь на численні скарги місцевої влади, які звинувачували козаків-монахів у розбоях; водночас, за писемними свідченнями кінця 18 ст., Преображенський монастир настільки збезлюднів, що в ньому залишилось лише 6 чоловік братії, тому й був «скорочений», а його майно розпродане в сусідні міста та повіти.

Б І О С Т А Н Ц І Я   Х А Р К І В С Ь К О Г О  У Н І В Е Р С И Т Е Т У

Розташована в місцевості Коряків Яр, створена відомим російським біологом, професором Харківського та Московського університетів, В.М. Арнольді в 1914 рр. Спочатку називалась Сіверсько-Донецькою гідробіологічною станцією. Фактично наукові роботи розпочались лише в 1917 році. Завдяки створенню гідробіологічної станції активісти Харківського товариства любителів природи змогли підготувати матеріали зі збереження природи околиць Коропового на річці Сіверський Донець. В наш час біологічна станція є науковою базою ХНУ ім. В.Н. Каразіна, тут щорічно проходять навчальні практики студентів.

Р А Д І О Ф І З И Ч Н А   О Б С Е Р В А Т О Р І Я

Входить до складу кафедри космічної радіофізики ХНУ. Вона є основною базою для експериментальних наукових досліджень. Під керівництвом професора В.І. Тарана на полігоні біля м. Змієва була створена унікальна, єдина в СРСР, експериментальна база з еталонними науковими інструментами - радарами НР, один - з зенітної параболічною антеною діаметром 100 м (Харківський радар), другий - з повноворотна антеною діаметром 25 м - а також з нагревним стендом з антеною 300 м на 300 м. Харківський радар дозволив досліджувати іоносферну плазму і проводити систематичні вимірювання основних параметрів іоносфери.

Ваш рід занять:

Авторизация