• Слайд 1

Шановні відвідувачі! Сайт знаходиться в процесі реконструкції, просимо вибачення за можливі тимчасові незручності

Ми у Facebook

Перші "заповідні" об'єкти на території нинішнього парку виникли ще за часів Петра І, коли тут був затверджений "Заповідний корабельний гай". В описі Харківської єпархії (перша половина ХIХ с.) її автор Філарет характеризує цю місцевість як одне з «прелестных мест благодатной Украины». Однак, у зв'язку зі створенням в кінці XVIII ст. винарен та сахарних заводів місцеві ліси по-хижацькому винищувались. До цього часу відноситься запис: «Лесов больше нет – не от скупости, а потому, что оные небрежением обывательским опустошены» (В.Н. Каразин, 1841).

У цей час багато вчених (Гуров, 1871; Краснов, 1893) звертали увагу громадськості на велику цінність природи в районі нинішніх селищ Гайдари – Коробів Хутір та на необхідність її охорони. Великий внесок у вивчення району внесли Ю.І. Морозов, В.І. Талієв, О.С. Федоровський, В.М. Арнольді та інші.

На початку двадцятого століття із пропозицією створити тут народний парк виступив Е. Шарлемань, Г.А. Бризголін, Є.М. Лавренко, однак пізніше питання про необхідність створення парку в печаті більше не ставилося. За радянських часів вивчення району продовжили харківські вчені Д.М. Соболєв, Л.І. Карякін, Л.М. Коваль, Д.П. Назаренко, І.Н. Ремізов, М.И. Дмитрієв, М.А. Демченко, В.Л. Віленкін, І.Б. Волчанецький, О.С. Лисецький, О.І. Прошкіна-Лавренко, Н.Т. Дедусенко, А.М. Матвієнко, М.І. Алексієнко, Є.Д. Єрмолаєнко, Л.Н. Горєлова та інші.


Дуже важливою подією було створення Харківським товариством дослідників природи в 1914 році гідробіологічної наукової станції на березі Сіверського Дінця. Згодом вона стала біологічною станцією харківського університета. Спочатку під керівництвом професора В.М. Арнольді, а з 1919 р. – проф. Л.А. Шкорбатова станція проводила глибокі й різносторонні дослідження водної та прибережної флори та фауни.

Починаючи з 1914 року, вчені Харківського університету на чолі з професором В.М. Арнольді пропонували надати цій території заповідний статус, оскільки вона являє собою цінний резерват рідкісних, реліктових та ендемічних видів рослин та тварин. Відомо, що на початку XX століття була заповідана частина вікового лісу, яка межує з ділянкою, відведеною для Донецької біологічної станції, у 1926 році була об'явлена пташиним заповідником територія в заплаві р. Сіверського Дінця в урочищі "Хомутки". У 1932 році "Ліси Гомільшанської лісової дачі" та Заплавний ліс "Хомутки" охоронялися в якості пам'яток природи В.І. Талієв республіканського значення.

В 20-х роках минулого століття Є.М. Лавренко та М.С. Шаліт пропонували заснувати тут комплексний заповідник державного значення. Перед Великою Вітчизняною війною в Харківській області було створено три заповідника місцевого значення, одним з яких був «Гомільшанський» і знаходився на території Гомільшанської лісової дачі в околиці Зайцевих хуторів (нині – околиця с. Гайдари) Зміївського району, площа його становила 2067 га. Після закінчення війни співробітники Харківського університету піднімали питання про відновлення дослідної роботи на цій території. Але наприкінці сорокових початку п'ятдесятих років керівництвом області було прийнято рішення про визнання заповідників місцевого значення непотрібними і вони були розформовані. У 1951 році була поставлена остаточна крапка в цьому питанні в так званому сталінському програмному списку про закриття українських заповідників.


У 70-80-х роках ученими Харківського університету була проведена велика робота по вивченню цього природного комплексу, підсумком якої була розробка проекту створення на цій території природного парку. Це був перший проект парку, який увійшов у мережу перспективних заповідних об'єктів України. Нажаль велика робота великого колективу фахівців не знайшла підтримки в керівництва держави. У 1972 році лише було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Гомільшанська лісова дача" площею 9092 га, на базі якого пізніше було створено національний парк.

У кінці ХХ століття багато фітоценозів території парку перетерпіли суттєвих змін, які призвели до збіднення флори. У зв’язку із цим у другій половині 90-х років була проведена повторна інвентаризація флори, уточнений видовий склад рідких видів рослин, стан популяцій. У 2002 році був прийнятий новий проект Національного природного парку «Гомільшанські ліси», який був затверджений у вересні 2004 року.

Контакти:

63436, Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, вул. Монастирська, 27

Тел./факс: (05747) 3-09-60, (05747) 3-00-09

E-mail: nppgomolsha@ukr.net

© 2004 - 2018 Національний природний парк "Гомільшанські ліси". Використання матеріалів сайту при наявності посилання на gomilsha.org.ua
Много шаблонов Joomla на JooMix.org