Програма Літопису природи, що затверджена та діє для всіх об’єктів ПЗФ не може залишатися без змін багато років, тому логічно було б працювати над її вдосконаленням, а саме розробляти та тестувати нові підходи для моніторингу стану біорізноманіття ПЗФ. Нові часи диктують нові умови та ставлять нові завдання. Так наприклад, все більше критики викликають методи вивчення, чи моніторингу хребетних, що потребують фізичного знищення особин. Спеціально науковці НПП не ставили перед собою мети вигадувати щось нове, чи вдосконалювати старі підходи, проте накопичений обсяг даних та досвіду по двом напрямкам досліджень дозволив запропонувати нові методичні підходи, що з успіхом можуть бути використані в інших ПЗФ.


Використання сови сірої для моніторингу стану біорізноманіття на території об’єктів ПЗФ

Спостереження за совами, та приваблення їх до штучних гніздівель були розпочати у Гомільшнських лісах наприкінці 1970-х років, І.О. Кривицьким, та студентами, що працювали під його керівництвом. Цей першій етап дослідницьких робіт, охопив десь десятирічний період, та потім ці дослідження були припинені. І вже у 2001 році цей напрямок отримав нове дихання, завдяки можливості розвісити у Гомільшанських лісах нову партію (55 штук) штучних гніздівель для сірої сови. У подальші 10 років дослідження цього виду стали широкомасштабним науковим напрямком який веде Є.О. Яцюк.
Сіра сова є досить звичайним видом у більшості природних зон України, і збір пелеток цього виду задля вивчення складу живлення також є вельми поширеною практикою. Практичні рекомендації до розбору пелеток були викладені проф. В.І. Талієвим ще у 1918 році. Проте, вивчення сірої сови на території НПП «Гомільшанські ліси», довелось звести у систему, яка у цілому дозволяє отримувати відомості щодо стану середовища існування та вести моніторинг за станом окремих видів.
Основна ідея полягає в тому, що цей вид є хижаком генералістом (тобто не має вибірковості у живленні), птахи постійно (весь сезон та з року в рік) мешкають на гніздовій території, конфігурація яких залишається не змінною багато років. Харчуючись на постійній ділянці лісу ці сови виїдають ті види які там мешкають і якщо який з видів жертв буде мати більшу чисельність, то відповідно його частка буде збільшуватись у складі живлення сірої сови. На теперішній час у складі живлення сірої сови на території НПП виявлено 23 види ссавців, що складає майже половину всіх видів цього Класу. Плюсом цього підходу є те, що методика моніторингу популяцій дрібних ссавців за даними аналізу пелеток є неінвазивним методом: не відбувається вилучення з природи й турбування ані хижака, ані жертв. Це особливо важливо, коли дослідження проводяться на територіях об’єктів ПЗФ. Маючи декілька десятків штучних гніздівель, що використовуються сірою совою можна з року в рік збирати величезний матеріал по живленню цього виду. Інший важливий аспект дослідження сірої сови в цілому, що мешкаючи на постійній, обмеженій території цей вид не може «відповідати» на зміни середовища існування простим переміщенням з території на територію. Сіра сова має відповідати функціонально, тобто змінюючи популяційні та біологічні параметри. Таким чином, на прикладі цього виду також можна відслідковувати вплив інших факторів, наприклад змін клімату, тощо.


Результати цього напрямку представлені у поточних томах Літопису природи та у друкованих працях:

Яцюк Е.А., Биатов А.П. Привлечение серой неясыти (Strix aluco L.) в искусственные гнездовья в Харьковской области: предварительные результаты проекта «Ark for owls» // Птицы бассейна Северского Донца. Вып. 8: Материалы 7-10 совещаний рабочей группы “Изучение и охрана птиц бассейна Северского Донца”. – Харьков, 2003. –С.110-112.

Яцюк Е.А. Сезонная изменчивость состава питания серой неясыти в водораздельной дубраве // Сб. тезисов 9-ой Межд. Пущинской школы-конф. молодых ученых “Биология – наука ХХІ века” (Пущино, 18-22 апреля 2005 года). Пущино: 2005. – С.321.

Яцюк Е.А. К методике учёта серой неясыти // Беркут. Т. 14, вып. 2., – 2005. – С. 255-262.
Яцюк Е.А. Учёт численности серой неясыти в урочище Гомольшанская лесная дача // «Животный мир: охрана и рациональное использование»: Материалы научно-практической конференции. - Х., 2006. - С. 60-62.

Яцюк Е.А. Искусственные гнездовья и дупла как убежища серой неясыти в условиях лесостепной нагорной дубравы // Изучение и охрана хищных птиц Северной Евразии: Материалы V международной конференции по хищным птицам Северной Евразии. Иваново, 4–7 февраля 2008 г. – Иваново: Иван гос. ун-т, 2008. – С. 349-351.

Яцюк Є.О. Фауна дрібних ссавців нагірної діброви національного природного парку «Гомільшанські ліси» за даними аналізу пелеток сірої сови // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: біологія. Вип. 7, №814., - 2008. – С. 132-139.

Яцюк Е.А. Сроки и успешность размножения серой неясыти в условиях НПП «Гомольшанские леса» (Харьковская область) // Тези доповідей конференції молодих дослідників-зоологів – 2009 (м. Київ, Інститут зоології НАН України, 8-9.04.2009 р.). – Київ, 2009. – С. 61 – (Зоологічний кур’єр, №3.) - http://izan.kiev.ua/KMDZ09-abstr.pdf

Яцюк Е.А. Использование искусственных гнездовий серой неясытью в нагорных дубравах, Восточная Украина // Совы Северной Евразии: экология, пространственное и биотопическое распределение. / Под ред. Волков С.В. (гл. ред.), Шариков А.В., Морозов В.В. – М.: 2009. – С. 138-143.

Яцюк Е.А. Результаты мониторинга популяции серой неясыти (Strix aluco L.) в условиях лесостепной дубравы НПП «Гомольшанские леса» // Орнитология Северной Евразии. Материалы ХІІІ Международной орнитологической конференции Северной Евразии. Тезисы докладов. – Оренбург: изд-во Оренбургского государственного педагогического университета, ИПК ГОУ ОГУ, 2010. – С. 338-339.
Розробка системи інвентаризації фауни та населення кажанів (рукокрилих) на територіях об’єктів ПЗФ

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» є лідером серед усіх об’єктів ПЗФ України за ступенем вивченості кажанів або рукокрилих. Територія, що у 2004 році увійшла до складу НПП «Гомільшанські ліси» ще з початку ХХ сторіччя була полігоном з дослідження цієї унікальної групи ссавців харківськими зоологами, проте у 50-і роки ці дослідження було перервано. Відновлення вивчення кажанів у Гомільшанськіх лісах відбулось у 1999 році, з того часу, вже більше 10 років на цих теренах проводять ґрунтовні дослідження зі структури населення, характеристик та розміщення сховищ, та інших питань екології цих тварин. Головним завданням цих досліджень є рішення практичних питань охорони кажанів, оскільки вже з 2009 року усі види, що мешкають в Україні внесено до Червоної Книги України.
Фактично, кажани найменш вивчена група ссавців більшості ПЗФ України і жодних конкретних рекомендацій у Програмі Літопису природи щодо них не має. В той саме час рукокрилі потребують підвищеної уваги, оскільки визнаний найвразливішою групою ссавців, а також у багатьох країнах Європи їх відносять до видів, індикаторів стану природного середовища. Спираючись на досвід попередніх років влітку 2008 року на території НПП «Гомільшанські ліси» було апробовано унікальний методичний підхід по інвентаризації фауни та структури населення рукокрилих з метою подальшого моніторингу. Головні засади цього підходу було викладено у науковій статті (Влащенко, Гукасова 2009). Влітку 2009 року цей підхід було застосовано вже на іншій території (майбутнього заказника «Яремівський»). У 2010 році це підхід вже реалізовано у межах міжнародного проекту «Розробка системи інвентаризації фауни та населення кажанів на територіях об’єктів природно-заповідного фонду України та Росії» (що був підтриманий природоохоронними організаціями США), як один з дослідницьких проектів Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії «Вивчення біологічного різноманіття та розвитку заповідної справи» керівник проекту Влащенко А.С., помічник керівника Гукасова А.С. Підсумками роботи 2010 року стала успішно проведена інвентаризація фауни та населення рукокрилих у Галицькому національному природному парку (Івано-Франківська область), Національному парку «Смоленське поозерья» (Смоленська область, Росія) та Чорнобильській зоні відчуження (Київська область).
Таким чином, підхід, що був розроблений на території НПП «Гомільшанські ліси» вже застосовано у чотирьох територіях України та однієї в Росії.


Результати цього напрямку представлені у поточних томах Літопису природи та у друкованих працях:
Влащенко А.С., Гукасова А.С. Разработка метода инвентаризации видового состава и структуры населения рукокрылых // Запов. справа в Україні. - 2009. - Т. 15. - вип. 1. - С.49-57.

Ви потрапляєте до НПП «Гомільшанські ліси» як:

Авторизация